Я йшов де пахли квіти, Де сміялася весна. Там між тисяч кольорових, Зацвіла одна, одна.
Не червона і не біла, Не така, як всі навкруг. Чорна наче тихий вечір, Наче серця мого стук.
Розплітала дівча косу, В косі стрічка золота. Троянда чорна у волоссі – Моє кохання й самота. Чорна квітка наче доля, Що звела колись серця. Та любов не знає болю, Якщо кохати до кінця.
Я зірвав її несміло, Притуливши до грудей. І відніс тобі троянду, Що цвіла серед алей. Ти вплела її у коси, Наче знала наперед, Що одна чорна троянда Змінить долі двох людей.
Розплітала дівча косу, В косі стрічка золота. Троянда чорна у волоссі – Моє кохання й самота. Чорна квітка наче доля, Що звела колись серця. Та любов не знає болю, Якщо кохати до кінця.
Як бачу чорну квітку, Знов згадаю ті сади. Де зустрілися з тобою Двоє юних назавжди. І нехай минають роки, Та незмінна суть одна: Поки квітне чорна квітка, Невмирають Почуття.
Розплітала дівча косу, В косі стрічка золота. Троянда чорна у волоссі – Моє кохання й самота. Чорна квітка наче доля, Що звела колись серця. Та любов не знає болю, Якщо кохати до кінця.