Де гра, а де реальність? Давай на максимальній За гострі почуття Де фарс, а де життя?
Серед очей її шукають, серед ночей чекають Знову вона так грає, так кохає, вона сама і є любов На сцені образ, велич врода, пливе туман із ніжних слів Чи може це і є свобода від темних справжніх істин?
І знову сцена, знову вогні Чекають оплесків серця І не для себе, не собі Вона живе чуже буття
Де гра, а де реальність? Давай на максимальній За гострі почуття Де фарс, а де життя?
І перед дзеркалом сідає, ховає втому та печалі Починає малювати з гриму радості вуаль Та з нею разом сни та втрати, під фарбою ховає сум Бо їй сьогодні треба грати, в залі вже чекає шум
І знову сцена, знову вогні Чекають оплесків серця І не для себе, не собі Вона живе чуже буття
Де гра, а де реальність? Давай на максимальній За гострі почуття Де фарс, а де життя?
І аплодують, вірять їй, вона для всіх жива прекрасна Тримає далі погляд свій, наче вона крута сучасна Змиває роль, знімає маску, невже то більше не вона Та хто ж надасть одну підказку, яка за славу є ціна?
І знову сцена, знову вогні Чекають оплесків серця І не для себе, не собі Вона живе чуже буття
Де гра, а де реальність? Давай на максимальній За гострі почуття Де фарс, а де життя?