Nazva - Люди Для Людей

У найсумніше літо
Красивіші квіти,
Хоча і потребуємо тепла. А-а.

Квіти всі колючі,
Є найбільш живучі,
Та жодна квітка не росте сама. А-а.

Люди для людей також дощ.
Люди для людей також щось.
Люди для людей то дощ, що
Пада.

А моє дно то моя стеля.
Усі моря - моя пустеля.
А все зворушне - моя скеля,
Лиш незворушні люди. Ау!
Моє дно то моя стеля.
Усі моря - моя пустеля.
А все зворушне - моя скеля,
Лиш незворушні люди. Ау!
Пара-пара-па-па-па-па-па-па-пам.
Пара-пара-па-па-па-па-па-па-пам.

У найзимне літо
Рум'янощокі діти
Не знають, що купатись ще ніззя. А-а.

Бо сонячні полетіли,
Кроки такі щасливі,
Для них що літо, що зима своя.

Люди для людей також дощ.
Люди для людей також щось.
Люди для людей то дощ, що
Пада.

Так просто зірватись
І це не про падіння.
Хоча чомусь я пропадав.
Так просто здійматися,
Щоб разом падать, падать.
Хотілось би разом падать.

А моє дно то моя стеля.
Усі моря - моя пустеля.
А все зворушне - моя скеля,
Лиш незворушні люди. Ау!
Моє дно то моя стеля.
Усі моря - моя пустеля.
А все зворушне - моя скеля,
Лиш незворушні люди. Ау!
Пара-пара-па-па-па-па-па-па-пам.
Пара-пара-па-па-па-па-па-па-пам.

Щастя любить тишу.
Давай мовчать гучніше,
Разом мовчать гучніше ще.
Щастя любить тишу.
Давай мовчать гучніше,
Разом мовчать гучніше ще.

Так просто зірватись
І це не про падіння.
Хоча чомусь я пропадав.
Так просто здійматися,
Щоб разом падать, падать.
Хотілось би разом падать.

А моє дно то моя стеля.
Усі моря - моя пустеля.
А все зворушне - моя скеля,
Лиш незворушні люди. Ау!
Моє дно то моя стеля.
Усі моря - моя пустеля.
А все зворушне - моя скеля,
Лиш незворушні люди. Ау!
Пара-пара-па-па-па-па-па-па-пам.
Пара-пара-па-па-па-па-па-па-пам.