Ірина Федишин - І Як Тепер Тебе Забути

І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрила
Такої дивної отрути
Я ще ніколи не пила

Такої чистої печалі
Такої спраглої жаги
Такого зойку у мовчанні
Такого сяйва навкруги

Спини мене, отямся і отями
Така любов буває раз, ніколи
Вона ж промчить над зламаним життям
За нею ж будуть бігти видноколи

Вона ж порве нам спокій до струни
Вона ж слова поспалює вустами
Спини мене, спини і схамени
Ще поки можу думати востаннє

І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрила
Такої дивної отрути
Я ще ніколи не пила
Такої чистої печалі
Такої спраглої жаги
Такого зойку у мовчанні
Такого сяйва навкруги

Ще поки можу, але вже не можу
Настала черга й на мою зорю
Чи біля тебе душу відморожу
Чи біля тебе полум'ям згорю

І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрила
Такої дивної отрути
Я ще ніколи не пила
Такої чистої печалі
Такої спраглої жаги
Такого зойку у мовчанні
Такого сяйва навкруги

І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрила
Такої дивної отрути
Я ще ніколи не пила
Такої зоряної тиші
Такого безміру в тобі
Це може навіть і не вірші
А квіти,
квіти кинуті тобі